УСИНОВЛЕННЯ
2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Але, якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Але, якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
Не можуть бути усиновлювачами особи, які:
1. Обмежені у дієздатності;
2. Визнані недієздатними;
3. Позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4. Були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
5. Перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
6. Зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7. Не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8. Страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;
9. Є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
10. Були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, інші передбачені чинним законодавством. Громадяни, які мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
11. За станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;
12. Є особами без громадянства;
13. Перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до порередніх пунктів не може бути усиновлювачем.
14. Особи чиї інтереси не суперечать інтересам дитини.
Переважне перед іншими право на усиновлення дитини має громадянин:
1. В сім’ї якого виховується дитина;
2. Який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
3. Який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;
4. Який є родичем дитини;
5. Громадяни, які знаходяться у шлюбі.
Хто може бути усиновленим:
Усиновленою можуть бути дитина у якої розірвані юридичні стосунки з батьками. Тобто, такі діти мають юридичний документ про те, що їхні батьки померли, втратили батьківські права стосовно цієї дитини, або ж невідомі. Таким документом може бути рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть батьків, нотаріально засвідчена відмова батьків від дитини тощо.
Батьки дитини можуть бути судом позбавлені прав, якщо вона, він:
1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2. Ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
3. Жорстоко поводяться з дитиною;
4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5. Вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6. Засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Діти з таких неблагополучних сімей (до прийняття рішення суду), як правило, знаходяться в будиках дитини, дитячих будинках, інтернатах, притулках для неповнолітніх, реабітітаційних центрах.
Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.
Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні. Проте, за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. В такому випадку, якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце її проживання.
ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ
Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років.
Опікун (піклувальник) призначається за його заявою з осіб, близьких дитині, або інших осіб, з огляду на їх можливість виконувати опікунські обов’язки, враховуючи стосунки, що склались між кандидатом в опікуни та дитиною.
Не можуть бути опікунами (піклувальниками) особи, які:
— не досягли 18 років;
— визнані недієздатними чи обмежено дієздатними;
— позбавлені батьківських прав;
— особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
Опіка (піклування) можуть бути встановленні при житті батьків неповнолітньої дитини у випадках коли:
— батьки судом позбавлені батьківських прав, або прийнято рішення про відібрання в них дитини і передачу її під опіку органів опіки та піклування, незалежно від того, позбавлені вони судом батьківських прав чи ні;
— батьки психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;
— батьки тривалий час не можуть займатися вихованням дитини (засуджені або позбавлені волі на тривалий час, перебувають у травалому відрядженні і т.д.);
— батьки визнані судом недієздатними.
Дитина, над якою встановлено опіку або піклування:
— зберігає статус сироти або позбавлення батьківського піклування та користується всіма відповідними пільгами;
— має право на проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку.
Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання дитини або опікуна (піклувальника). Рішення про встановлення опіки чи піклування повинно бути внесено не пізніше місячного терміну з моменту, коли органам опіки стало відомо про обставини, що спричинили взяття дитину під опіку.
ПРИЙОМНА СІМ’Я
Прийомна сім’я — сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно, за плату взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитина в прийомній сім’ї:
— зберігає статус сироти або, позбавленої батьківського піклування, та користується всіма відповідними пільгами;
— виховується в прийомній сім’ї до досягненні 18 річного віку, а в разі продовження навчання у професійно технічних, вищих навчальних закладах І ІV рівня акредитації – до його закінчення, але не пізніше досягнення нею 23 річного віку.
Прийомні батьки – це особи, які взяли на виховання і спільне проживання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.
Дитина в ДБСТ:
— зберігаєстатус сироти або, позбавленої батьківського піклування, та користується всіма відповідними пільгами;
— перебуває в ДБСТ до досягнення 18 річного віку, а в разі продовження навчання у професійно технічних, вищих навчальних закладах І ІV рівня акредитації – до його закінчення, але не пізніше досягнення нею 23 річного віку.
Батьки-вихователі – це особи, які взяли на виховання і спільне проживання дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
ОСОБЛИВОСТІ УТРИМАННЯ ДІТЕЙ В ПРИЙОМНИХ СІМ’ЯХ ТА ДИТЯЧИХ БУДИНКАХ СІМЕЙНОГО ТИПУ:
— при влаштуванні дітей у прийомну сім’ю або ДБСТ за вихованцями зберігається право на житло і майно, що їм належить. За їх збереження до досягнення дитиною повноліття відповідають органи опіки та піклування;
— держава надає родинам, які беруть на виховання дітей, матеріальну і соціальну підтримку;
— вихованці прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу перебувають на державному забезпеченні;
— кожен місяць батькам виділяються кошти на харчування вихованців, виходячи з натуральних норм їхнього забезпечення, придбання для них одягу, взуття, медикаментів, предметів особистої гігієни, іграшок, книг, інвентаря й устаткування, а також кошти на оплату комунальних послуг;
— прийомні батьки та батьки вихователі дитячого будинку сімейного типу отримують грошове утримання за виховання дітей;
— фінансування дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей відбувається з державного бюджету.
Не можуть бути прийомними батьками і батьками-вихователями особи:
— визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними;
— позбавлені батьківських прав;
— колишні опікуни (піклувальники, усиновителі), позбавлені права через неналежне виконання покладених на них обов’язків;
— за станом здоров’я не можуть виконувати зобов’язань щодо виховання дітей (інваліди І-ІІ групи, особи, які мають глибокі органічні ураження, алкогольну і наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, особи, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства);
— з якими на спільній житловій площі проживають члени родини, котрі мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, особи, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства.
ПАТРОНАТНЕ ВИХОВАННЯ
Патронатне виховання – це виховання патронатним вихователем дитини, яка залишилася без батьківського піклування, дитини сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, до досягнення нею повноліття.
Види патронатного виховання:
— влаштування на тривалий термін (дитина влаштовується в сім’ю фактично до повноліття, за умов відсутності можливості повернення її у біологічну родину або влаштування в інші форми сімейного виховання);
— влаштування з перспективою усиновлення (підготовка до усиновлення, така форма патронатного виховання розглядається як перехідна, коли сім’я готується перейти до усиновлення);
— екстрене влаштування на патронатне виховання (застосовується у випадках, коли дитина була залишена в пологовому будинку, терміново вилучена з біологічної сім’ї і за будь-яких причин їй протипоказано перебування в дитячій установі);
— влаштування підлітків для підготовки до самостійного життя (на нетривалий період до повноліття; між дитиною і патронатним вихователем, як правило, не утворюється споріднених зв’язків. Патронатний вихователь розглядається підлітком як авторитетний старший товариш);
— влаштування на короткий період часу (на півроку, або періодично на невелику кількість днів для виховання дитини на період хвороби біологічних батьків, на період вимушеного від’їзду біологічних батьків або родичів, на вихідні та канікулярні дні з державної установи).
Діти, які можуть бути передані на патронатне виховання:
— діти, які залишилися без батьківського піклування;
— діти сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
— діти, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Як стати патронатним вихователем?
Особа, яка бажає стати патронатним вихователем, має отримати рекомендацію Міського центру дитини Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та подати на розгляд до районної у м. Києві служби у справах дітей за місцем проживання заяву про надання їй статусом патронатного вихователя. Також необхідно буде пройти медичне обстеження, подати довідку про наявність чи відсутність судимості та інші документи.
Завдання патронатного вихователя:
— бути вірним другом, порадником, гідним прикладом для наслідування;
— підтримувати та розвивати позитивні цінності й культурну спадщину дитини;
— допомагати дитині розвивати свій потенціал та розкривати її сильні сторони;
— сприяти у визначенні дитиною власних індивідуальних цілей та шляхів їх досягнення;
— здійснювати передачу знань та досвіду дитині, стимулюючи її правильний життєвий вибір, підтримуючи її успіхи у навчанні, підвищуючи самооцінку;
— сприяти формуванню у дитини навичок самостійного життя.
Обов’язки патронатних вихователів:
— несуть персональну відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток дитини;
— виховують дитину, піклуються про її здоров’я, моральний і фізичний розвиток, створюють необхідні умови для її утримання та виховання, здійснюють підготовку дитини до самостійного життя;
— співпрацюють з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у ході здійснення соціального супроводу відповідно до порядку соціального супроводження сімей;
— співпрацюють з місцевими службами у справах дітей та соціальними службами, залучають спеціалістів до вирішення проблемних питань.
Відмінності патронатного виховання від інших сімейних форм:
— на патронатне виховання може бути передана не лише дитина сирота чи дитина, позбавлена батьківського піклування, а й дитина, яка залишилася без батьківського піклування, або опинилася в складних життєвих обставинах;
— наявність широкого спектру різновидів патронатного виховання дає змогу суттєво розширити можливості надання допомоги дітям різних категорій.
