Плачу без причини

[bettyvill]

Мене накрило після того, як батько потрапив у лікарню, і я мусила тягнути все сама — і роботу, і дім, і малу. В якийсь момент зрозуміла, що просто сиджу і плачу без причини. Раніше думала, що до психологів ходять тільки “ті, кому зовсім зле”, але тоді вже не було сил боротись. Почала шукати когось саме із Запоріжжя, щоб хоча б по відео можна було говорити з людиною, яка “в темі” нашої реальності.

[nadu89]

Було схоже — коли чоловік повернувся після поранення, я просто не знала, як із ним говорити, ніби він став іншою людиною. І я теж. Кілька місяців мовчали, поки не вирішила, що треба щось змінювати. Теж звернулась до спеціаліста — і от реально допомогло, бо там не просто “слухають”, а дають відчути, що ти не зламаний. Ось тут психолог у Запоріжжі Лебедєва Тетяна було дуже влучно описано, як важливо відновити внутрішній контакт — з собою і з тими, хто поруч.

[Автор]

Сообщения