Опинившись в умовах карантину більшість із нас зустрілись із невизначеністю щодо майбутнього, фінансовими труднощами, страхом, а сама ситуація потребує налаштування на нові умови життя. Хтось опинився в самотності, вимушеній ізоляції від друзів, рідних та живого спілкування, припинилися зустрічі, побачення. В когось ситуація прямо протилежна, коли 24 години на добу ми вимушені проводити в товаристві близьких людей, а про простір та час для себе залишається тільки мріяти.
Спробуємо розібратися із якими переживаннями ми зустрічаємось щодня та як із ними бути.
Тривога, страх.
Так, похитнулись наші базові потреби у безпеці. Більшість із нас поглинув страх за власне здоров’я, дітей, батьків. Додалися фінансові труднощі. Невизначеність захопила наші плани на майбутнє. Звичайно, що в кожного спрацьовують свої захисні механізми: хтось намагається не помічали душевного дискомфорту, а комусь важливо тримати руку на пульсі всіх світових новин і думати, що все під контролем.
Але саме легалізація страху допоможе зняти напругу. Чудово, якщо є люди з якими ви можете розділити свої переживання. Проговорювання, озвучування своїх страхів дає відчуття полегшення. Так, ми не в змозі контролювати глобальні процеси, тут ми зустрічаємось із безсиллям. Але ми можемо впливати на те, що знаходиться у зоні нашої власної відповідальності. Спробуйте знайти опору у теперішньому, зайнятися буденними справами. Подумайте про свої ресурси, сильні сторони, людей до яких можете звернутись, згадайте про складні ситуації, в яких ви справились, вийшли переможцем.
Злість, роздратування, напруга.
Щодня ми зустрічаємось із масою обмежень: не можемо вийти на повноцінну прогулянку, а похід до магазину більше схожий на спецоперацію, адже без необхідного екіпірування у вигляді маски, рукавичок та антисептика, ми почуваємо себе незатишно. Відчувати роздратування в даних умовах цілком нормально, адже це природня реакція на незручності, обмеження. Крім того,ми відчуваємо напругу, коли роздратування, страх та тривога заблоковані у тілі. Щоб не розвертати злість на себе або близьких, спробуйте розблокувати дані переживання за допомогою фізичної активності. Для когось це спорт, танці, комусь допомагає прибирання під гучну музику. Можна виразити себе у творчості (малювання, спів, музика). Ручна робота (шиття, в’язання) допоможе заспокоїтися та переключити увагу.
Безсилля та апатія, коли “руки опускаються”.
Пристосування до нових умов життя займає багато часу та сил. Наші “радари” налаштовані на тестування реальності, ми намагаємося балансувати на межі здорового глузду, переварюючи цілу купу, деколи, суперечливої інформації, фейків, порад тощо. Фон нашого життя заповнений тривогою. Недивно, що зараз важко зосередитись на курсах по самовдосконаленню, дистанційному навчанню дітей, доторкнутися до прекрасного, через відвідування онлайн музеїв чи прослуховування шедеврів світової опери. Відштовхуйтесь від ваших можливостей, сил, настрою, адже необов’язково ставати поліглотом чи знавцем мистецтва за період карантину. Та й наші діти навряд чи прагнуть стати вундеркіндами за цей короткий проміжок часу. Їм так само непросто. Крім того, діти дуже гарно “зчитують” наш емоційний фон. І якщо ви розумієте, що на сьогодні ваш педагогічний ресурс вичерпано, і ви не можете пояснити, хай навіть другокласнику, приклад із математики, то зупиніться, видихніть. Ви не педагог, і якщо ви не можете справитись — це нормально. Подивіться що можна делегувати дитині для самостійного вивчення, де можна заручитися підтримкою інших членів сім’ї, поспілкуйтеся з такими ж самими “неідеальними” батьками. Краще спробувати зберегти теплі та довірливі відносини із дитиною, а не добитися ціною криків, приниження чи навіть фізичного впливу “засвоєння матеріалу”.
Отже, варто пам’ятати, що не буває “поганих” чи “добрих” емоцій. І якщо в умовах сьогодення ми більше стикаємося зі злістю, тривогою та безсиллям, то це насправді маркер того, що наші потреби в багатьох сферах житті не задоволені. Усвідомлення своїх переживань — це шлях до адаптації, проживання та присвоєння досвіду. Не забувайте про гумор, незвичайні творчі рішення та якісне спілкування. Будьте чутливими до себе та своїх близьких.
Автор: практичний психолог МЦД Оксана Щесняк
