Наша система сприйняття та пізнання світу досить складна. Умовно її ділять на п’ять складових: зорову, слухову, смакову, нюхову та вестибулярну.
В «ідеальному» варіанті середовище, в якому зростає дитина сприяє розвитку всіх систем. В свою чергу це дозволяє дитині в повній мірі відчувати себе комфортно та безпечно у оточуючому її світі.
Якщо ж були складності під час вагітності чи народження, або сімейна ситуація не була сприятливою для гармонійного розвитку, в подальшому можна спостерігати порушення якоїсь із сенсорних систем, а іноді і декількох одночасно.
Наприклад, рухова активність дитини буда обмеженою, тоді і весь загальний розвиток може мати затримку, або дитина харчувалась лише декількома продуктами, це теж призведе до порушень.
При гіпернасиченні, наприклад, дитина яка знаходиться перед телевізором декілька годин підряд, теж буде дисбаланс з іншими сенсорними системами розвитку.
Що можна порекомендувати в такому випадку.
- Придивіться до поведінки дитини, чи є якісь порушення у її сенсорному розвитку. Наприклад: часто тягне щось до рота (після 3 років); або врізається у предмети та штовхається; кусає себе та інших, прагне до сильних обіймів, аж до болю; любить бруднити шкіру або обмазувати себе тим, що є під рукою; любить нюхати все підряд. Або навпаки не любить нічого торкатись аж до огиди чи істерик; дуже вибіркова в їжі; не любить будь яких дотиків інших людей; лякається голосних звуків тощо.
- Після цього ви можете побачити чи ваша дитина має якість порушеня (гіперчуттєвість або гіпочуттєвість);
- В любому випадку сенсорна система яка є порушеною потребує компенсації, отже її потрібно насичувати. Якщо ми говоримо про вестибулярну систему, тут підійдуть йдуть різні фізичні вправи (від простої фізкультури до спеціальних вправ ЛФК);
- Спостерігайте, чи зміниться поведінка дитини через певний час (фахівці визначають близько 3 місяців при регулярних заняттях).
І, на останок, оскільки ми всі зараз знаходимось в умовах карантину, нам необхідно планувати день дитини так, щоб це не спричиняло порушення у майбутньому.
Автор: практичний психолог МЦД, кандидат психологічних наук, Демірджі Тетяна.
