11.08.2020
Чому дитині не розповідають про розлучення?
— Йому лише три, він ще не розуміє
— Вона вже доросла, все розуміє
— Виросте — розкажу
— Вона жодного разу не питала, їй байдуже
— Я сама поки не можу звикнути, я не можу розказати
Коли батьки запитують “Як розповісти?”, — радію. Їх версії, можливо, не до кінця правильні, але це краще, ніж замовчувати.
Коли батьки запитують “Чи розповідати?”,- засмучуюсь. Замовчування призводить до негативних наслідків.
Сім’я для дитини — її світ.
Батьки — найзначиміші фігури.
Уявімо:
☄️світ назавжди змінюється
☄️звичні опори руйнуються
☄️стан батьків передається
☄️проживається втрата важливого
☄️зростає тривога від неясності майбутнього
Повірте, у вашої дитини не менше почуттів у зв’язку із розлученням, ніж у вас. Більше того, дитина не завжди розуміє причини цих почуттів і що з ними робити. Тут потрібна ваша допомога. Найперше, що треба зробити — розказати про розлучення.
Коли, я виходжу від дитини до батьків і ділюся яка версія розлучення в неї в голові — жахаються.
Сподіваюся, я переконала вас поговорити.
Практичний психолог МЦД, Уляна Катаєва.
20.04.2020
Важливість сенсорної системи в житті дитини
Наша система сприйняття та пізнання світу досить складна. Умовно її ділять на п’ять складових: зорову, слухову, смакову, нюхову та вестибулярну.
В «ідеальному» варіанті середовище, в якому зростає дитина сприяє розвитку всіх систем. В свою чергу це дозволяє дитині в повній мірі відчувати себе комфортно та безпечно у оточуючому її світі.
Якщо ж були складності під час вагітності чи народження, або сімейна ситуація не була сприятливою для гармонійного розвитку, в подальшому можна спостерігати порушення якоїсь із сенсорних систем, а іноді і декількох одночасно.
Наприклад, рухова активність дитини буда обмеженою, тоді і весь загальний розвиток може мати затримку, або дитина харчувалась лише декількома продуктами, це теж призведе до порушень.
При гіпернасиченні, наприклад, дитина яка знаходиться перед телевізором декілька годин підряд, теж буде дисбаланс з іншими сенсорними системами розвитку.
Що можна порекомендувати в такому випадку.
- Придивіться до поведінки дитини, чи є якісь порушення у її сенсорному розвитку. Наприклад: часто тягне щось до рота (після 3 років); або врізається у предмети та штовхається; кусає себе та інших, прагне до сильних обіймів, аж до болю; любить бруднити шкіру або обмазувати себе тим, що є під рукою; любить нюхати все підряд. Або навпаки не любить нічого торкатись аж до огиди чи істерик; дуже вибіркова в їжі; не любить будь яких дотиків інших людей; лякається голосних звуків тощо.
- Після цього ви можете побачити чи ваша дитина має якість порушеня (гіперчуттєвість або гіпочуттєвість);
- В любому випадку сенсорна система яка є порушеною потребує компенсації, отже її потрібно насичувати. Якщо ми говоримо про вестибулярну систему, тут підійдуть йдуть різні фізичні вправи (від простої фізкультури до спеціальних вправ ЛФК);
- Спостерігайте, чи зміниться поведінка дитини через певний час (фахівці визначають близько 3 місяців при регулярних заняттях).
І, на останок, оскільки ми всі зараз знаходимось в умовах карантину, нам необхідно планувати день дитини так, щоб це не спричиняло порушення у майбутньому.
Автор: практичний психолог МЦД, кандидат психологічних наук, Тетяна Демірджі.
17.04.2020
Рубрика «Карантин і дитина. Маленькі поради батькам»
15.04.2020
Рубрика «Карантин і дитина. Маленькі поради батькам»
14.04.2020
Життя на паузі
Опинившись в умовах карантину більшість із нас зустрілись із невизначеністю щодо майбутнього, фінансовими труднощами, страхом, а сама ситуація потребує налаштування на нові умови життя. Хтось опинився в самотності, вимушеній ізоляції від друзів, рідних та живого спілкування, припинилися зустрічі, побачення. В когось ситуація прямо протилежна, коли 24 години на добу ми вимушені проводити в товаристві близьких людей, а про простір та час для себе залишається тільки мріяти.
Спробуємо розібратися із якими переживаннями ми зустрічаємось щодня та як із ними бути.
Тривога, страх.
Так, похитнулись наші базові потреби у безпеці. Більшість із нас поглинув страх за власне здоров’я, дітей, батьків. Додалися фінансові труднощі. Невизначеність захопила наші плани на майбутнє. Звичайно, що в кожного спрацьовують свої захисні механізми: хтось намагається не помічали душевного дискомфорту, а комусь важливо тримати руку на пульсі всіх світових новин і думати, що все під контролем. Але саме легалізація страху допоможе зняти напругу. Чудово, якщо є люди з якими ви можете розділити свої переживання. Проговорювання, озвучування своїх страхів дає відчуття полегшення. Так, ми не в змозі контролювати глобальні процеси, тут ми зустрічаємось із безсиллям. Але ми можемо впливати на те, що знаходиться у зоні нашої власної відповідальності. Спробуйте знайти опору у теперішньому, зайнятися буденними справами. Подумайте про свої ресурси, сильні сторони, людей до яких можете звернутись, згадайте про складні ситуації, в яких ви справились, вийшли переможцем.
Злість, роздратування, напруга.
Щодня ми зустрічаємось із масою обмежень: не можемо вийти на повноцінну прогулянку, а похід до магазину більше схожий на спецоперацію, адже без необхідного екіпірування у вигляді маски, рукавичок та антисептика, ми почуваємо себе незатишно. Відчувати роздратування в даних умовах цілком нормально, адже це природня реакція на незручності, обмеження. Крім того,ми відчуваємо напругу, коли роздратування, страх та тривога заблоковані у тілі. Щоб не розвертати злість на себе або близьких, спробуйте розблокувати дані переживання за допомогою фізичної активності. Для когось це спорт, танці, комусь допомагає прибирання під гучну музику. Можна виразити себе у творчості (малювання, спів, музика). Ручна робота (шиття, в’язання) допоможе заспокоїтися та переключити увагу.
Безсилля та апатія, коли “руки опускаються”.
Пристосування до нових умов життя займає багато часу та сил. Наші “радари” налаштовані на тестування реальності, ми намагаємося балансувати на межі здорового глузду, переварюючи цілу купу, деколи, суперечливої інформації, фейків, порад тощо. Фон нашого життя заповнений тривогою. Недивно, що зараз важко зосередитись на курсах по самовдосконаленню, дистанційному навчанню дітей, доторкнутися до прекрасного, через відвідування онлайн музеїв чи прослуховування шедеврів світової опери. Відштовхуйтесь від ваших можливостей, сил, настрою, адже необов’язково ставати поліглотом чи знавцем мистецтва за період карантину. Та й наші діти навряд чи прагнуть стати вундеркіндами за цей короткий проміжок часу. Їм так само непросто. Крім того, діти дуже гарно “зчитують” наш емоційний фон. І якщо ви розумієте, що на сьогодні ваш педагогічний ресурс вичерпано, і ви не можете пояснити, хай навіть другокласнику, приклад із математики, то зупиніться, видихніть. Ви не педагог, і якщо ви не можете справитись — це нормально. Подивіться що можна делегувати дитині для самостійного вивчення, де можна заручитися підтримкою інших членів сім’ї, поспілкуйтеся з такими ж самими “неідеальними” батьками. Краще спробувати зберегти теплі та довірливі відносини із дитиною, а не добитися ціною криків, приниження чи навіть фізичного впливу “засвоєння матеріалу”.
Отже, варто пам’ятати, що не буває “поганих” чи “добрих” емоцій. І якщо в умовах сьогодення ми більше стикаємося зі злістю, тривогою та безсиллям, то це насправді маркер того, що наші потреби в багатьох сферах житті не задоволені. Усвідомлення своїх переживань — це шлях до адаптації, проживання та присвоєння досвіду. Не забувайте про гумор, незвичайні творчі рішення та якісне спілкування. Будьте чутливими до себе та своїх близьких.
Автор: практичний психолог МЦД Оксана Щесняк
13.04.2020
Адаптація родини під час ізоляції
Після перших кроків з орієнтування у ситуації з’являється можливість почати адаптуватися родині до нової ситуації.
Що таке родина та як вона функціонує?
Роди́на — соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Структура, яка допомагає функціонувати родині:
При зміні структури змінюються взаємини у родині. Кожна частина структури потребує адаптації до нових умов життя.
Що таке адаптація?
Адаптація — (лат. Adapto — пристосування) процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища, спрямований на збереження стабільності організму окремої людини та родини.
Види адаптації в умовах ізоляції:
- Фізіологічна — пристосування організму людини до нових умов існування.
- Психологічна — пристосування людини до вимог соціуму та власних бажань. Засвоєння та зміна традицій соціальної групи та прийнятих тут цінностей.
- Соціальна — процес активного пристосування людини до умов соціального середовища; спосіб взаємодії конкретної людини зі своїм соціальним оточенням.
- Професійна – пристосування людини до вимог професії, засвоєння їм виробничо-технічних і соціальних норм поведінки, необхідних для виконання трудових функцій та до нових для нього умов праці.
- Навчальна — пристосування дитини до нових вимог навчання та соціальних норм поведінки, необхідних для засвоєння знань.
Процес адаптації має певні послідовні етапи:
Рухаючись крок за кроком по етапах процесу адаптації можливо відновити стабільність у родині в умовах ізоляції.
Автор: практичний психолог Ольга Мала
13.04.2020
Допомагаємо собі та дітям під час карантину
Діти це не тільки радість для батьків, але й вічний двигун, який протягом дня виділяє масу енергії, вони можуть протягом дня бігати, грати, стрибати і при цьому залишатися бадьорими і веселими. Звичайно, хочеться розпланувати день так, щоб ігри дітей стали не просто веселішими, а й розвиваючими. Особливо це корисно для дітей – дошкільнят.
Не залишайте дітей самих вдома і не ігноруйте їхніх прохань та бажання уваги.
10.04.2020
Рубрика «Карантин і дитина. Маленькі поради батькам»
09.04.2020
Допомагаємо собі під час карантину
Більшість українців, котрі працюють з дому, перебувають у відпустці чи взагалі звільнилися, мають досить монотонний ритм життя і обмежуються чотирма стінами. У такій реальності важливо давати собі нові емоції, аби не погрузнути у депресивному стані та не піддатися паніці.
Найважливіше – правильно та чітко спланувати день, коли ти дома або працюєш з дому.
08.04.2020
Рубрика «Карантин і дитина. Маленькі поради батькам»
07.04.2020
Правила виживання сім’ї в ізоляції
Що нас чекає після карантину? Прогнозують збільшення розлучень тих, хто не витримає ізоляції. Нам би цього не хотілося. Розуміємо, як зараз непросто. Ми усі замкнуті у чотирьох стінах, з дітьми. Буває, по три покоління в одній квартирі. Переживаємо стрес, тривогу, не маємо ясності щодо майбутнього, боїмося втратити дохід, захворіти, хвилюємося за дітей. Така ситуація потенційно заряджена конфліктами. Можливо, вони вже розпочалися. Для того, щоб остаточно не розсваритися, а покращити відносини пропонуємо
ПРАВИЛА ВИЖИВАННЯ СІМ`Ї В ІЗОЛЯЦІЇ:
- ДАВАЙТЕ ПРОСТІР ОДИН ОДНОМУ. Особливо важливо в умовах ізоляції, коли ми замкнуті у чотирьох стінах. Потреба у часі та просторі для себе потрібна як дорослому, так і дитині. Це час, коли я прошу не турбувати себе, зачиняю двері, дивлюся фільм, лежу у ванній, п’ю каву з подругами онлайн, граю у гру. Щоб відпочити, отримати задоволення, скучити один за одним в решті решт J Якщо цього немає, ми втомлені та роздратовані. Обов’язково знайдіть свій «куток» у ваших чотирьох станах, бережіть його і поважайте «кутки» інших.
- ЗНАХОДЬТЕ ВИХІД НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ. Гнів, страх, тривога, роздратування, образа…. Тримати це все у собі – шкідлива стратегія. Але бігти до ближнього, сподіваючись, що він витримає увесь букет наших переживань, – так само не дуже гарна ідея. Бо він не всесильний, щоб усе переварити, самому не просто. Тому урізноманітнюйте способи вираження переживань. Позаймайтеся спортом, переключіться у роботу, поговоріть про те, що тривожить з подругою, подзвоніть родичам, запишіть у щоденник, намалюйте страхи з дитиною, зв’яжіться з психологом, якщо зовсім важко. Дбайте про себе і вчіть цьому близьких.
- КОНФЛІКТУЙТЕ ПРАВИЛЬНО. Якщо ж ваше невдоволення пов’язане з іншим – поговоріть один з одним. Але, зачекайте, перед цим — подихайте, порахуйте по десяти. Запитайте чи готовий інший саме зараз обговорити те, що вас хвилює. Дочекайтеся відповіді. І почніть розмову з наміром поділитися, що вам зараз не вистачає і прагненням домовитися. Саме намір домовитися, а не звинуватити або змусити, мотивує іншого до контакту з вами. І дитину, і дорослого.
- НЕ СВАРІТЬСЯ ПРИ ДІТЯХ. Якщо правильно конфліктувати зараз не виходить, а ви починаєте сваритися, то не робіть це в присутності дітей. Сварки в присутності дітей, а тим більше прояви насильства, підриває їх безпеку, може призвести до емоційних розладів у дитини, псує ваші відносини. Знаємо, важко в ізоляції, але знайдіть спосіб як усамітнитися від дітей, дбаючи про їх психіку.
- ТІШТЕСЯ ТИМ, ЩО ВЖЕ ВИХОДИТЬ. В непростий час поділіться із близькими тим, що у вас виходить добре, як у сім’ї. Скажіть дитині за що поважайте її, пишаєтеся та подякуйте. І себе не забудьте похвалити, як маму, як дружину. Це точно покращить ваші взаємини.
І наостанок — ОБІЙМАЙТЕСЯ! Обіймашки знижують рівень гормону стресу в крові, підвищують імунітет. Нехай цей важкий період зміцнить ваші відносини, а не зруйнує їх.
Автор: практичний психолог Уляна Катаєва
03.04.2020
Рубрика «Карантин і дитина. Маленькі поради батькам»
02.04.2020
Соціальна ізоляція родини
Іноді події у світі впливають на життя кожної родини, різко змінюють звичний розклад життя та встановлюють свої правила. Сьогодні ми зустрілися з примусовою соціальною ізоляцією, яка сталася з причини пандемії. У цій статті детальніше про те, що сталося.
Опис ситуації:
- Різка зміна звичного життя родини.
- Встановлення державою нових правил, які потрібно виконувати.
- Соціальна ізоляція, яка обмежує соціальні контакти та взаємодії родин, які мешкають в одній оселі.
- Втрата звичайного життя викликає тривогу та злість.
- Потрібно терміново шукати нові способи адаптації до нового життя, помічати нові можливості та обмеження.
Це кризова ситуація, яка має певні ознаки:
1.Криза — руйнування старого, народження нового — розвиток — становлення — інтеграція.
2. Зупинка часу: шок – орієнтування у ситуації ізоляції.
3. Пошук нових способів та ресурсів для подолання ситуації.
Така кризова ситуація викликає відчуття самотності, загрозу життю, невизначеність та втрату сенсу життя. У цей час відчувається небезпека та з`являються біль, страждання, страх, безсилля, безпорадність, агресія.
Важливо у цей час почати орієнтуватися, в цьому допоможуть базові потреби, які є кожен день в житті кожної людини, дорослого та дитини. Вони повертають у відчуття “тут та зараз” та додають впевненості, що життя триває далі.
Базові потреби:
- Інформація. Знайти джерела, яким довіряєте. Та дізнайтеся про вірус: Що це за вірус? Як він передається? Як розвивається? Який термін, коли він починає діяти? Які симптоми? Який захист? Яке лікування?
- Їжа. Потрібно скласти список потрібних продуктів на тиждень для родини. Продумати безпечний спосіб закупівлі.
- Сон. Потрібно приділити увагу створенню якісного відпочинку під час сну.
- Безпека – це орієнтування у кризовій ситуації та її межі
впливу на життя родини.
- План профілактичних дій.
- План лікування при перших симптомах вірусу.
- План лікування при високій температурі.
- Контакти людей чи установ, до кого звертатися за допомогою.
- Прийняття, любов та повага один до одного. Укріплення відчуття, що ви разом та ви — родина.
Можливі дії, які будуть корисні:
- Розклад дня
- Особистий простір
- Спільний відпочинок
- Спільні дії
- Розподіл домашніх обов`язків
- Спільні та особисті спогади радісних подій (світлини)
- Спогади, як долали раніше складні обставини та ситуації в вашій родині (родинне дерево)
Інформація та дії, які допоможуть орієнтуватися у ситуації крок за кроком відновлять стабільність у родині.
Бережіть один одного, Ваш МЦД
Автор: практичний психолог Ольга Мала
